Дорогі читачі!
Перед Вами книга. Прочитайте її рядки, перегорніть її сторінки, що пахнуть порохом, задумайтесь!
Шістдесят п’ять років минуло з дня Перемоги радянського народу над гітлерівським фашизмом. Велика Вітчизняна війна була найкровопролитнішою, найруйнівнішою з усіх воєн ХХ століття. І чим більше часу минає з дня її закінчення, тим яскравіше постає вона у спогадах. Війна була головною подією всього життя фронтовиків, дітей війни, підпільників, працівників тилу військової пори!
Багато що забувається, багато що у сприйнятті подій змінюється. Незмінним залишається тільки відчуття війни. Це відчуття виникає від залишає пам’ять від пережитого, болю, гіркоти, страждань; воно живе в душах людей старшого покоління.
Книга – це літературний збірник спогадів ветеранів війни та праці, дітей війни Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського.
Для того, щоб відчути та зрозуміти силу напруженості, патріотизму, героїзму воєнних років, необхідно відчути духовне злиття з людьми тогочасного фронту і тилу. Це завжди актуально. Чим далі від подій, тим більше спроб спотворити їх із боку тих іноземних та місцевих глашатаїв, що «перелицьовують» події.
Правда – головний герой спогадів. Правда про війну, про труднощі, про поведінку людей в екстремальних умовах, розкрита безпосередніми учасниками подій, безумовно, має велику виховну роль.
Валерій Будак – ректор Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського.
Уважаемые читатели!
Книга, которую Вы держите, – это воспоминания об одной из страшнейших войн в истории человечества. Это повествование людей, членов нашего университетского коллектива, которые сами были непосредственными участниками ее. Проходят годы, но в нашей памяти живет слава об их неумирающем подвиге, и сердце щемит от боли за те миллионы человеческих жизней, за искалеченные судьбы наших граждан, попавших в объятия Великой Отечественной. Выросло уже не одно поколение, которое не знало войны. О подвиге отцов и дедов многие из нас знают лишь по фильмам и книгам. Поэтому так дороги и ценны воспоминания очевидцев. И хотя о военных трагических и героических годах написано немало, белых пятен в нашей истории, думается, остается значительно больше.
Каждый из авторов предлагаемой монографии рассказывает о своей войне, той, которая прошла через его душу, сердце, сознание, о той войне, которая прокрутила его в жестоких жерновах.
Уверен, книга, получившая название «Во имя жизни», будет встречена читателями с интересом, должным вниманием и, конечно, послужит делу патриотического воспитания молодежи.
Юрий Грицай – председатель Совета ветеранов войны и труда Николаевского государственного университета имени В.А.Сухомлинского.
